«… Ведь прощаемся мы не с людьми, не с местами,
И не в том, между нами, расставания суть -
Всякий раз мы прощаемся с нашими днями,
Что уже не вернуть…»
(Андрей Макаревич)
Розділ перший.
Статистика - цікава і захоплююча справа. Про неї кажуть, що вона знає все! Що ж стосується її в КВНі, то вона додає грі спогади, влаштовує інтригу, навіть налаштовує на гру. Цифри і факти можуть зробити звичайну зустріч КВН справжнісіньким „манчестерським дербі” або довгоочікуваною „помстою” за минулі невдачі. А може навпаки перетворити гру, в якій зустрічаються давні друзі у свято гумору. Подібні рахунки є під час кожного фестивалю „Жемчужина у моря”. Згадати хоча б початок виступу млинівської „Бомби” у Суперкубку, яка відразу жартівливо повідомила, що кубок її не цікавить - головне залишити позаду „Гостей города”! Жарти жартами, а декому було важливо довести свою перевагу над земляками. І дуже довго треба було пояснювати, що ніякого рейтингу на фестивалі не існує і ніколи не існувало, адже жюрі на іграх майже повністю змінювалося. А як порівнювати думки і оцінки різних людей у різних іграх? До того ж у кожної гри свої умови та цілі. Та магія цифр не відпускає допитливих. Спробуємо і ми до них повернутися. Можливо комусь це й справді цікаво.
Його величність випадок
Почнемо з того, що до початку фестивалю в списках його учасників за 15 років (1994 - 2008 рр.) значилось 492 команди . Тому не важко було порахувати, що восьмий новачок після виступу у „привітанні” здобуде історичний номер 500! Ця подія припала на четверту гру першого ігрового дня і мені, як редакторові, не важко було спрогнозувати і прорахувати „щасливу команду”. Але ж без курйозу не обійшлось. За 5 хвилин до початку гри одна з команд-дебютантів відмовилась зіграти у призначений їй час. Випадок унікальний ще й тим, що це відбулось вперше (!) за 12 років, які я обіймаю цю посаду в АКУ. Звичайно, команді надали можливість виступити в інший день, а цей непередбачений випадок „обрав” господаркою 500-го номера дівчат із харківської команди „Я лучше промолчу”. На швидкоруч віддрукували „ювілейний” диплом і його урочисто вручив команді після закінчення гри президент АКУ Михайло Агранат. До речі, керівник колективу Тетяна Смольнякова вже здобувала фестивальну нагороду. Вона у складі іншої харківської команди дівчат „F-1” ставала переможницею у 2004 році на юнацькому фестивалі „Жарт-птиця”! Пройшло рівно 5 років! Ось такий „невидимий місток” від минулого до сьогодення.
А відкрила шосту сотню команд „Wiesbaden” з Чернівців. Її порядковий номер 501 (перші на „візитці”) виявився щасливим, і вже через півтори години вона в заключній грі дня виграла свій перший трофей в АКУ – Кубок Веселого Народу! При цьому обігнала „Wiesbaden” на злощасні 0,2 бала команду „Генералы рудных карьеров” з Кривого Рогу, що стала на фестивалях 502-ю. Ось такий розклад! Хтось буде дякувати нумерації, хтось не зверне на неї уваги, а хтось просто здивується чому приділяю цьому скільки часу. Але це ще не все. Мені залишається назвати ту команду, яка не знаючи ніяких підрахунків і статистики, по-своєму „перекроїла” хід фестивальної історії, не вийшовши в свій час на сцену. Це ж треба так статися... Приготуйтесь! Її назва „Не придурки” зі Львова! Ось таким кумедним чином львівяни самі увійшли до історії АКУ і стали творцями долі цифр у фестивальних підрахунках. І як тут не згадати про назву яхти, на якій збираєшся відправитися у подорож...
А всього на „Жемчужині у моря” (до 2001 року - „Приморський бульвар”) вже побувало 527 команд! Можете додати і 126 команд з 14-ти дитячих фестивалів. До речі, не всі учасники сезонів були на фестивалях. Тому загальна кількість буде значно більшою. А ви спробуйте вирахувати рік появи на фестивалі команди № 1000.
Не старіють душею ветерани!
Якщо існує статистика у інших лігах чи на фестивалях, то можемо з ними позмагатись ще в одній номінації. Можете самі придумати їй назву. А я лише повідомлю факт. В 12-й раз на фестивалі побували команди „Азовський проспект” з Бердянську (1998-2009, перший раз під назвою „Біспрут”) та черкаська „Зворотна тяга” (1997-2007, 2009). Уявіть лише ці цифри в просторах часу! Це ж ще минуле століття!!! Скільки змін пройшло в колективах, скільки людей виступало під цими назвами, скільки тисяч кілометрів залишилось за спинами ветеранів АКУ, що відіграли 12 сезонів! Ці команди навіть грали разом у фіналі першого Кубку України в 1999 році. І стали учасниками події яка теж має свою дивну легенду. Тоді гра проходила в Черкасах в рамках Всеукраїнського фестивалю „Через терни до зірок” просто неба. Несподівана злива перервала хід гри, зіпсувала апаратуру... Її продовжили лише через добу, вже під дахом. Таким чином фінал тривав два дні. Є десь ще такий рекорд? Але після цього АКУ на подібні експерименти більше не наважувалася.
І ось на фестивалі „Жемчужина-2009” за вірність грі і співпрацю командам вручено спеціальні дипломи, що засвідчують 12-річний шлях колективів у Асоціації „КВН України”. Ці почесні нагороди (ех, на жаль, нема в нас своїх орденів!) отримали незмінні керівники „Зворотної тяги” Олексій Хандусь та „Азовського проспекту” Ірина Краснікова і Олег Хіора. А вручала їх найдобріший представник у складі жюрі Марина Поплавська.
Для довідки назву також „переслідувачів”, що продовжують грати: „Ильича-ча” (Маріуполь) і „Світлофор” (Дніпродзержинськ) по 8 фестивалів, „Тяп-ляП” (Ужгород) - 7. Гадаю на цих цифрах вони не зупиняться.
ДонНТУ - кузниця КВНівських кадрів!
Серед багатьох фактів, цікавою виглядає й наступна інформація. Донецький національний технічний університет має представництво в АКУ рівно 10 років (з 1999). За цей час від ВУЗу грало 10 команд: ДонГТУ, „В розыске”, „Не факт!”, „КАКая РАЗница?”, „Чисто случайно”, „Вторая смена”, „Мы не виноваты”, „ФМФ”, „Спальный район”, „Дети Пол-ка”. Цей рекорд ще довго буде згадуватися. Так само як і те, що за всіма цими командами 10 років стоїть одна людина - Олена Веніамінівна Багза, справжня МАМА КВН у цьому ВУЗі.
Не дитячі рекорди дітей.
Є новий рекорд і на дитячому фестивалі! Ну хоча б орієнтир для наступних рекордів. Відразу дві (!) команди делегувала на „Жарт-птицю - 2009” Сумська спеціалізована школа № 9. „Сафо и дневники красной туфельки” і „Нас заставили” приємно дивували не лише своєю кількістю, а і якістю дитячого гумору. Також успішно грала (у вже новому складі) ще одна команда із Сум - минулорічний володар „Гран-прі” „На грані фолу”. Стільки ж на „Жарт-птиці” було і предствників Луганщини: „Нове покоління”, „P.S. Лугарі” (Свердловськ) та „Піщаний кар’єр” (Сєвєродонецьк). Найбільше ж прибуло команд з Вінниччини - 4! „Не ВТКай” у юнацькому та у дитячому - „Всі свої”, „Іриски” і „Полігон” із Козятина. Багато це, чи мало? Відповідь дайте самі, якщо врахуєте, що Київ, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса... взагалі ігнорують дитячі змагання КВН.
Зате ми із задоволенням працюємо з командами райцентрів, маленьких містечок і селищ. Ось наприклад команда „НОУ-ХАУ” представляє Будинок культури села Драчинці Чернівецької області. В селі 2 тисячі населення. Тому грають за збірну Драчинців діти з трьох (!) навколишніх сел, які належать двом (!) районам. Три роки (2005-2007) грали на „Жарт-птиці” діти з села Славне, Горностаївського району Херсонської області. В селі проживає 400 людей, в школі вчиться 90 учнів... Але хіба ця дрібничка зупинила „Славных ребят” в їх бажанні грати в КВН? Ви думаєте, що у цих команд більше грошей чи щедріші спонсори? Причини зовсім в іншому... А я знімаю капелюха перед керівниками команд, директорами учбових закладів, батьками, що надали малечі такий чудовий шанс увійти в країну КВН у такому ранньому віці.
Унікальним явищем, що стосується дитячого КВНу є перебування в рядах АКУ команди „Вхід у змінному взутті” з Ужгороду. 10 років (!!!) команда місцевої гімназії, переживаючи зміни складу, долаючи не самий близький маршрут, прибуває до Одеси і Затоки і демонструє стабільну, цікаву гру. Можете уявити собі такий „вечір зустрічі” учасників команди „ВУЗВ”? У одних вже давно є сім’ї, діти, відповідальна робота, а в інших ще „іграшки” в голові. Але вони всі разом здобули для команди, гімназії і міста „Гран-прі” (2004), 5 разів ставали переможцями (2001, 2002, 2003, 2007, 2008) і двічі призерами (2000, 2009) дитячого фестивалю „Жарт-птиця”.
Чому з такою повагою пишу про дитячий КВН? Можливо тому, що дорослим легше робити вибір, і вони самі будують своє майбутнє, а дітям потрібна наша допомога. Честь і хвала тим, хто цю допомогу надає.
Далі буде.
Ігор УРБАНСЬКИЙ,
головний редактор Асоціації „КВН України”
Про фестивалі і не тільки мовою цифр і фактів
